Ранок був приємним, дивовижно приємним, наповненим спогадів про незабутню ніч. Я потягнувся в ліжку, аж до хрускоту і позіхаючи сів, відкрив очі. В хаті було тихо, тепло, і якось пусто. Ірини не було, її речей також не було. Було лише тихе кряхтіння...

Як не кажи, а все ж таки в цих краях дуже красиво. Я ще пригадую, як було красиво ще до того як почався апокаліпсис.

Пікнік на узбіччі буде розкішний, ще б послухати щось гарне, але не судилось. За півгодини суміш була готова, консерва зїдена, я пив чай і насолоджувався тишею.

Я крутив педалі старенької "України", і настрій помалу піднімався, в голові крутилася стара пісня гурту "От Вінта" про велосипед і я почав тихенько намуркувати приспів.

Дорогий тато новонародженого, не панікуй, ти тримаєш в руках довідник, який допоможе тобі зрозуміти, що робити далі...

Як мені хотілося побачити там "Дорогий тато новонародженого, не панікуй, ти тримаєш в руках довідник, який допоможе тобі зрозуміти, що робити далі", але приводів панікувати ставало дедалі все більше.

Ми стояли, і я ніяк не міг змусити себе піти вперед. Відчуття небезпеки і погане передчуття зростали з кожною миттю.

Я наближався до кінця кварталу, як раптом почув гомін, роздивився навкруги, і швидко сховався в купу сміття, накидав на ноги і на живіт що було під руками.

Кілька секунд я не міг ворухнутись, і дивився у вікно, чи не вилітять кажани, але з вікна було чутно лише відчайдушні крики рейдерів

Трохи згодом ворони залишились позаду, все ще мовчазно виконуючи свій божевільний танок

Традиція у них така - торгуватись сидячи, хто кого пересидить, хто кого перебурчить. Я зняв наплічника і сів навпроти нього

Сьогодні до сутінок ми мали дістатись резервної схованки, там переночувати, а зранку, як тільки розвидніється, висунутись до місця обміну, сховатись і чекати торговців.